Розлучення іноземців у Польщі – ситуація громадян України: суд, право, визнання рішення

Розлучення, в якому хоча б одна зі сторін є іноземцем, починається з трьох запитань: чи може справу розглянути польський суд, яке право буде застосовано та чи буде рішення визнано в іншій державі. Особливі сумніви викликає ситуація громадян України, які проживають у Польщі, адже між Польщею та Україною діє Договір про правову допомогу 1993 року, який прямо регулює розлучення. Пояснюємо, що випливає з норм права, як діють суди та на що звернути увагу до подання позову.

Правова основа

  • ст. 26 Договору між Республікою Польща та Україною про правову допомогу і правові відносини у цивільних і кримінальних справах, підписаного в Києві 24 травня 1993 р. (Dz.U. 1994 nr 96 poz. 465) – застосовне право та компетентний орган у справах про розлучення,
  • ст. 3 Регламенту Ради (ЄС) 2019/1111 (Брюссель IIb) – юрисдикція у справах про розлучення, якщо подружжя має звичайне місце проживання в державі-члені ЄС,
  • ст. 54 Закону про міжнародне приватне право (єдиний текст: Dz.U. 2023 poz. 503) – право, що застосовується до розлучення, якщо воно не випливає з договору чи права ЄС,
  • ст. 1099 § 1 та ст. 1103¹ Цивільного процесуального кодексу – відсутність національної юрисдикції як підстава для відхилення позову та внутрішні норми про юрисдикцію у шлюбних справах,
  • ст. 26 ч. 1 п. 1 Закону про судові витрати у цивільних справах (єдиний текст: Dz.U. 2025 poz. 1228) – фіксований збір 600 зл. за позов про розлучення.

Чи розгляне польський суд розлучення іноземців?

Відповідь залежить насамперед від громадянства подружжя та місця, де воно проживає. Регламент Брюссель IIb надає юрисдикцію судам держави-члена, у якій подружжя має звичайне місце проживання або мало його востаннє, якщо один із подружжя досі там проживає, а також держави звичайного місця проживання відповідача (ст. 3 п. a). Позов можна також подати в державі звичайного місця проживання позивача, якщо він проживав там щонайменше рік, та в державі спільного громадянства (ст. 3 п. a і b). Для подружжя з України додатково застосовується двосторонній договір 1993 року.

Громадяни України – три найпоширеніші ситуації

1. Громадянин України та громадянин Польщі

Згідно зі ст. 26 п. 2 договору, якщо подружжя має громадянство різних Договірних Сторін і проживає на території однієї з них, розлучення регулюється правом цієї держави, а компетентним є її орган (п. 4). Подружжя, яке проживає в Польщі, як правило, розлучається в польському суді за польським правом. Якщо воно проживає в різних державах, компетентними є суди обох держав, і застосовується право держави, суд якої розглядає справу. Апеляційний суд у Познані ухвалою від 24 вересня 2014 р. (I ACz 1647/14) скасував відхилення позову про розлучення, поданого громадянкою Польщі проти громадянина України, визнавши, що позивачка проживає в Польщі, а отже польський суд має юрисдикцію на підставі договору.

2. Двоє громадян України, які проживають у Польщі

Це випадок, який викликає найбільше проблем. Ст. 26 п. 1 договору встановлює, що розлучення регулюється правом держави, громадянами якої є подружжя, а згідно з п. 3 у такому випадку компетентним є орган цієї держави. На практиці суди посилаються на це положення, відхиляючи позови: Окружний суд у Познані (XIV цивільний відділ із місцезнаходженням у Пілі) ухвалою від 15 листопада 2024 р. (XIV C 1265/24) відхилив позов про розлучення, у якому обидві сторони були громадянами України, вказавши на ст. 26 п. 1 і 3 договору та ст. 1099 § 1 ЦПК. З загальнодоступного тексту цієї ухвали випливає, що суд спирався на двосторонній договір; він не звернувся до ст. 3 Регламенту Брюссель IIb, яка, коли подружжя проживає в Польщі, могла б обґрунтовувати юрисдикцію польських судів. Співвідношення договору 1993 року та Регламенту не є предметом усталеної судової практики, яку ми могли б тут навести, тому до подання позову необхідний індивідуальний аналіз, а ризик відхилення позову слід враховувати.

3. Громадянин України та громадянин іншої держави

Польсько-український договір не вирішує такої справи повністю. Юрисдикцію тоді оцінюють за Регламентом Брюссель IIb (звичайне місце проживання подружжя, відповідача або позивача), а застосовне право – за ст. 54 Закону про міжнародне приватне право: спільне особисте право подружжя, за його браком – право держави спільного місця проживання, далі – право держави останнього спільного звичайного місця проживання (якщо один із подружжя досі там перебуває), а в крайньому разі – польське право.

Застосовне право – чому це важливо

Застосовне право визначає підстави розлучення та його наслідки. Для двох громадян України і договір (ст. 26 п. 1), і ст. 54 п. 1 Закону про міжнародне приватне право вказують на українське право як спільне особисте право. Якщо справу розгляне польський суд, він може бути зобов’язаний застосовувати іноземне право. Для польсько-українського подружжя, що проживає в Польщі, застосовується польське право, зокрема ст. 56 § 1 Сімейного та опікунського кодексу (повний і стійкий розпад подружнього життя).

Діти та аліменти

Ст. 26 п. 5 договору встановлює, що суд, компетентний у справі про розлучення, є також компетентним ухвалювати рішення щодо батьківської відповідальності та аліментів на неповнолітніх дітей. Якщо ж діти проживають у Польщі, юрисдикцію та застосовне право слід оцінювати окремо за нормами про батьківську відповідальність (Регламент 2019/1111) та про аліменти – це елемент, що потребує індивідуального аналізу.

Як проходить провадження та скільки коштує

  • Позов подається до окружного суду; у ньому зазначають дані сторін, дату і місце укладення шлюбу, відомості про дітей та позицію щодо вини.
  • Судовий збір становить 600 зл. (ст. 26 п. 1 пп. 1 Закону про судові витрати у цивільних справах).
  • Документи: свідоцтво про шлюб (іноземний документ потребує засвідченого перекладу польською мовою) і свідоцтва про народження дітей, документи, що посвідчують особу, докази місця проживання сторін.
  • Мова провадження – польська; іноземцю, який не володіє мовою, може знадобитися перекладач.

Визнання рішення в Україні

Договір 1993 року передбачає визнання та виконання судових рішень: про визнання ухвалює суд держави, на території якої рішення має бути визнане, застосовуючи своє право, і він перевіряє лише дотримання умов, передбачених ст. 50 і 51 договору (ст. 52). Якщо рішення про розлучення має діяти в Україні, це слід планувати вже на етапі вибору суду та підготовки документів; ми не описуємо тут українські процесуальні норми, які має підтвердити юрист, що знає українське право.

Чекліст перед поданням позову

  • громадянство та звичайне місце проживання обох із подружжя (також у минулому),
  • чи обоє проживають у Польщі і відколи,
  • юрисдикція: договір 1993 року та ст. 3 Регламенту Брюссель IIb,
  • застосовне право (договір або ст. 54 Закону про міжнародне приватне право),
  • чи рішення має бути визнане в Україні або іншій державі,
  • діти: місце проживання, батьківська відповідальність, аліменти, контакти,
  • переклади та легалізація іноземних документів,
  • представник та збір 600 зл.

Найчастіші запитання

Чи можуть двоє українців, які проживають у Польщі, розлучитися в польському суді? Це залежить від оцінки юрисдикції. Договір 1993 року вказує на український суд, і частина судів відхиляє на цій підставі позови; Регламент Брюссель IIb свідчить на користь юрисдикції держави звичайного місця проживання подружжя. Справу слід оцінити індивідуально до подання позову.

Чи можна розірвати в Польщі шлюб, укладений в Україні? Так, якщо польський суд має юрисдикцію; місце укладення шлюбу саме по собі не є перешкодою.

Яке право застосує суд? Для двох громадян України – українське право; для польсько-українського подружжя, що проживає в Польщі, – польське право.

Скільки коштує позов? Судовий збір – 600 зл., до якого додаються витрати на переклади та представника.

Стаття має виключно інформаційний характер і містить загальну інформацію станом на 28 жовтня 2026 р. Вона не є юридичною консультацією чи правовим висновком в індивідуальній справі. Ми ведемо справи про розлучення з іноземним елементом, зокрема за участю громадян України. Див. також: Розлучення українців у Польщі.

! Стаття відображає правовий стан на дату публікації. Відтоді норми могли змінитися.

Маєте схожу справу? Зв’яжіться з нами – ми перевіримо, як вона виглядає сьогодні.

Зв’язатися з нами