Рішення про зобов’язання іноземця повернутися, як правило, містить також заборону повторного в’їзду до Польщі та інших держав Шенгену. Час на реакцію дуже короткий: апеляцію необхідно подати протягом 7 днів з моменту вручення рішення. Пояснюємо, звідки береться заборона в’їзду, як її оскаржити, які аргументи мають значення, що робити після набрання рішенням законної сили та коли можна просити про скасування заборони.
Правова основа
- ст. 302 Закону про іноземців (єдиний текст: Dz.U. 2025 poz. 1079) – підстави для винесення рішення про зобов’язання до повернення,
- ст. 303 – випадки, коли провадження не розпочинається, та ст. 306–307 – втрата чинності рішення і наслідки його остаточності для віз і дозволів,
- ст. 310 – компетентний орган (комендант відділу або пункту Прикордонної служби),
- ст. 315 – строк добровільного повернення,
- ст. 318–319 – заборона повторного в’їзду та її тривалість,
- ст. 320 – скасування заборони в’їзду за заявою іноземця,
- ст. 321–322 – апеляція протягом 7 днів до Головного коменданта Прикордонної служби та електронне вручення,
- ст. 330, 334–334a – невиконання рішення та допомога у добровільному поверненні,
- ст. 435–440a – перелік іноземців, перебування яких небажане,
- ст. 53 § 1, 54 § 1 і 61 Закону про провадження в адміністративних судах (єдиний текст: Dz.U. 2026 poz. 143) – скарга до адміністративного суду.
Звідки береться заборона в’їзду
Заборона в’їзду є складовою рішення про зобов’язання до повернення: відповідно до ст. 318 п. 1 Закону це рішення містить заборону повторного в’їзду на територію Польщі та інших держав Шенгену на визначений строк. Підстави винесення рішення перелічує ст. 302 п. 1 – зокрема відсутність дійсної візи чи документа, що дає право на перебування, перевищення строку перебування, незаконна робота чи незаконна підприємницька діяльність, відсутність коштів на утримання, внесення до переліку небажаних іноземців, загроза безпеці або незаконний перетин кордону. Рішення виносить комендант відділу або пункту Прикордонної служби – з власної ініціативи або на вимогу інших органів (ст. 310).
Яка тривалість заборони
Згідно зі ст. 319 заборона становить, як правило, від 6 місяців до 3 років, від 1 до 3 років – у разі незаконної роботи чи підприємницької діяльності, від 3 до 5 років – у випадках, вказаних у нормі, а у справах безпеки – від 5 до 10 років. Строк заборони може бути продовжений в силу закону – до 5 років – до моменту сплати витрат на повернення.
Апеляція протягом 7 днів
На рішення про зобов’язання до повернення можна подати апеляцію до Головного коменданта Прикордонної служби протягом 7 днів з дня вручення (ст. 321). Строк рахується від вручення, зокрема електронного (ст. 322), тому слід перевірити, коли і яким способом рішення було ефективно вручене. Пропуск строку закриває шлях звичайної апеляції. В апеляції потрібно вказати, яку частину рішення оскаржується (зобов’язання повернутися, тривалість заборони, строк добровільного виїзду), яку вимогу висувають і чому рішення є помилковим, та подати докази.
Які аргументи можуть мати значення
- Відсутність підстави зі ст. 302 п. 1 – наприклад, іноземець мав дійсний документ на перебування або висновки органу є помилковими.
- Особливо важливий інтерес іноземця – у разі незаконної роботи та незаконної підприємницької діяльності рішення не виносять, якщо цього вимагає такий інтерес (ст. 302 п. 4a).
- Обставини зі ст. 303 п. 1 – у визначених ситуаціях, зокрема коли іноземець є чоловіком/дружиною громадянина Польщі або особи з правом постійного перебування, або отримав дозвіл на постійне проживання чи статус довготермінового резидента ЄС, провадження не розпочинається; дозвіл на постійне проживання або довготермінового резидента ЄС також спричиняє втрату чинності рішення в силу закону (ст. 306).
- Відмова від заборони – ст. 318 п. 1a–1d дозволяють відмовитися від накладення заборони, якщо існує висока ймовірність, що іноземець дотримуватиметься закону; це не застосовується, якщо такою можливістю скористалися протягом останніх 2 років.
- Сімейні та гуманітарні обставини – сімейна ситуація, стан здоров’я, зв’язки з Польщею; вони відіграють роль при оцінці заяви про скасування заборони та можуть обґрунтовувати невиконання рішення у випадках зі ст. 330.
- Строк добровільного виїзду – як правило, від 8 до 30 днів; його не встановлюють за ризику втечі або загрози безпеці, а у справах безпеки рішення може бути негайно виконуваним (ст. 315).
Скарга до адміністративного суду
Рішення Головного коменданта Прикордонної служби можна оскаржити до адміністративного суду. Скаргу подають протягом 30 днів з дня вручення рішення через орган, дія якого оскаржується (ст. 53 § 1 і ст. 54 § 1 Закону про провадження в адміністративних судах). Подання скарги не зупиняє виконання рішення, проте орган може за власною ініціативою або за заявою скаржника зупинити виконання повністю чи частково, якщо не наявні підстави для негайної виконуваності або спеціальний закон не виключає зупинення (ст. 61 § 1–2). Заяву про зупинення варто подавати разом зі скаргою.
Скасування заборони в’їзду після набрання рішенням законної сили
Якщо рішення вже остаточне, можна подати заяву про скасування заборони в’їзду до органу, який виніс рішення в першій інстанції (ст. 320). Заборону можна скасувати, якщо іноземець виконав обов’язок повернення або його повторний в’їзд виправданий обставинами, зокрема гуманітарними, чи він скористався допомогою у добровільному поверненні (ст. 334). Заборону не скасовують, якщо іноземець становить загрозу безпеці, не сплатив витрат на повернення, а також – окрім гуманітарних міркувань – якщо заборону накладено протягом 2 років після попереднього скасування або не минула половина строку заборони. На рішення у цій справі можна подати апеляцію протягом 7 днів (ст. 321).
Перелік іноземців, перебування яких небажане
Рішення про зобов’язання до повернення із забороною в’їзду, як правило, веде до внесення іноземця до переліку небажаних іноземців (ст. 435 і наст.). Внесення не здійснюють, зокрема, щодо чоловіків/дружин громадян Польщі, неповнолітніх, власників дозволу на постійне проживання чи довготермінового резидента ЄС та осіб, яким скасовано заборону (ст. 436). Внесення здійснює Керівник Управління у справах іноземців (ст. 440). Окреме рішення про відмову у в’їзді до Шенгенської зони регулює ст. 440a.
Чекліст
- дата і спосіб вручення рішення – від нього рахуються 7 днів,
- підстава зі ст. 302 п. 1 і чи вона справді існує,
- чи не йдеться про випадок зі ст. 303 п. 1 або ст. 330,
- тривалість заборони та обґрунтування її встановлення,
- заява про відмову від заборони (ст. 318 п. 1a–1d),
- докази: сімейні, медичні, документи про роботу та перебування,
- заява про зупинення виконання рішення,
- скарга до адміністративного суду протягом 30 днів,
- заява про скасування заборони після набрання рішенням законної сили.
Найчастіші запитання
Скільки часу є на апеляцію на рішення про зобов’язання до повернення? 7 днів з дня вручення рішення (ст. 321 Закону про іноземців).
Кому подається апеляція? Головному коменданту Прикордонної служби; рішення виносять коменданти відділів або пунктів Прикордонної служби.
Чи зупиняє апеляція виїзд? Не завжди; строк добровільного виїзду та можливість зупинення виконання залежать від обставин справи (ст. 315, ст. 61 Закону про провадження в адміністративних судах).
Чи діє заборона в’їзду до Польщі в усій Шенгенській зоні? Так, ст. 318 п. 1 передбачає заборону в’їзду до Польщі та держав Шенгену.
Чи можна скоротити заборону? Можна просити про її скасування на підставі ст. 320, зокрема з гуманітарних причин.
Стаття має виключно інформаційний характер і містить загальну інформацію станом на 28 жовтня 2026 р. Вона не є юридичною консультацією чи правовим висновком в індивідуальній справі. Строки дуже короткі – у справі про рішення щодо повернення зверніться до юриста якомога швидше після його вручення.